М.А. Голубець. СЕРЕДОВИЩЕЗНАВСТВО – В ГЕОГРАФІЧНУ НАУКУ

https://doi.org/10.15407/ugz2015.02.010
Ukr. geogr. z. 2015, N2:10-15
Автори: 

М.А. Голубець - Інститут екології Карпат Національної академії наук України, Львів.

Резюме: 

У статті викладено часові аспекти змісту поняття «середовище», взаємовідносини між живими істотами, їх угрупован-нями, людиною та середовищем існування, формування біотичних, географічних і геосоціальних систем, в яких середо-вище є незамінним структурним і функціональним компонентом. Необхідність виокремлення середовищезнавства, як науки про середовище, розкрито, спираючись на процес формування та розвитку нових розділів науки, методичні засо-би яких є адекватними для вивчення тих складних об’єктів, у яких структурно і функціонально поєднані не лише біотичні, а й економічні, демографічні, політичні, технологічні компоненти, передусім екосистемології, геосоціосистемології, охорони природи, охорони довкілля. Наголошено на важливій ролі середовищезнавства у подальшому розвитку географії.

Ключові слова: 
середовищезнавство, середовище біотичне, середовище соціальне, середовище економічне, середовище геосоціальне, екосистемологія, геосоціосистемологія, охорона навколишнього середовища
Сторінки: 
10-15
Література: 
  1. Буряк В.В. Динамика культуры в эпоху глобализации: ноосферный аспект: монография. – Симферополь: ДИАЙПИ. – 2011. – 462 с.
  2. Вернадский в.и. Биосфера. – М.: Наука, 1967. – 376 с.
  3. Голубець М.А. Вiд бiосфери до соцiосфери. – Львів: Поллі, 1997. – 254 с.
  4. Голубець М.А. Екосистемологія. – Львів: Поллі, 2000. – 316 с.
  5. Голубець М.А. Середовищезнавство, його пізнавальна та прикладна сутність // Укр. геогр. журн. -2008. - № 1. – С. 19 – 23.
  6. Голубець М.А. Середовищезнавство (інвайронментологія). – Львів: Компанія «Манускрипт», 2010. – 176 с.
  7. Голубець М.А Геосоціосистемологія. – Львів: Компанія «Манускрипт», 2013. – 264 c.
  8. Дубинин Н.П. Что такое человек. – М.: Мысль, 1983. – 334 с.
  9. Екологічний потенціал наземних екосистем. – Львів: Поллі, 2003. – 180 с.
  10. Зербино Д., Гжегоцький М. Екологічні катастрофи у світі та в Україні. – Львів: БаК, 2005. – 280 с.
  11. Камшилов М.М. Эволюция биосферы. 2-е изд. – М.: Наука, 1979. – 254с.
  12. Маринич О.М. Географія // Енциклопедія Сучасної України. Т.5. – К., 2006. – С. 475-476.
  13. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации. Путь разума. – М.: Изд-во МНЭПУ, 1998. – 228 с.
  14. Никитин Д.П., Новиков Ю.В. Окружающая среда и человек. – М.: Высшая школа, 1986. – 415 с.
  15. Одум Ю. Экология. В двух томах. – М.: Мир, 1986. – Т.1 – 328 с. Т.2. – 376 с.
  16. Програма дій. Порядок денний на ХХI століття («Agenda 21»). – К.: Інтелсфера, 2000. – 360 с.
  17. Реймерс н.ф., Яблоков А.В. Словарь терминов и понятий, связанных с охраной живой природы. – М.: Наука, 1982. – 144 с.
  18. Стан виконання в Україні положень «Порядку денного на ХХІ століття» (2002 – 2012 / за ред. Л.Г. Руденка. – К.: Академ-періодика, 2014. – 359 с.
  19. Шмальгаузен И.И. Кибернетические вопросы биологии. – Новосибирск: Наука, 1968. – 224 с.
  20. Gore Al. Earth in the Balance. Ecology and the Human Spirit. – Boston – New Jork: Houghton Mifflin Company, 1992 (у польському перекладі : Ziemia na krawẹdzi. Czlowiek a ekologia. – Warszawa: ETNOS, 1996. – 282 s.
  21. Tansley A.G. The use and abuse of vegetational conceps and terms // Ecology. – 1935. – 16, № 4. – P. 284-307.