Ю. Д. Шуйський, Г. В. Вихованець. ПРОЦЕСИ РОЗВИТКУ АКУМУЛЯТИВНИХ ФОРМ РЕЛЬЄФУ І ҐРУНТОУТВОРЕННЯ НА НИХ У БЕРЕГОВІЙ ЗОНІ НЕПРИПЛИВНОГО МОРЯ

Метою цієї публікації є визначення та аналіз природних умов та розвитку ґрунтоутворення на акумулятивних формах рельєфу в береговій зоні неприпливних морів. Як приклад, використані багаторічні інструментальні вимірювання на стаціонарних ділянках в межах піщаних форм рельєфу узбережжя Чорного та Азовського морів у межах Україні. Складність оригінальність будови, переважання гідрогенних процесів, механічної енергії та великої швидкості змін цих форм рельєфу порушує питання: чи можуть у такому природному середовищі формуватися типові ґрунти з відповідними розрізами, профілем і родючістю, здатністю до ведення різних видів сільського господарства. Перш за все слід зазначити, що піщані прибережно-морські форми, на відміну від суходільних, утворюються гідрогенними чинниками моря. Матеріалом для них є осадові наноси, що пройшли прибережно-морську механічну диференціацію. Відтак, їх склад за походженням та гідравлічним впливом відрізняється від алювіальних, еолових, гляціальних, флювіальних та інших наносів на суходолі. Контури берегів, ­поперечний та повздовжній профіль цих форм можуть кардинально змінюватися протягом ­од­нієї-двох діб. При цьому хвилі сильних штормів можуть повністю змивати і перемішувати всю товщу наносів разом із рослинами, тваринами, підземними водами певного складу, накопиченнями мінеральних та органічних сполук. Одночасно вимивається гумус, і гумусовий шар не може закріпитеся. Та згодом, протягом 1–2 років такі форми відновлюються в комплексі. При цьому поперечний профіль відновлюється в подібному до попереднього вигляді. Такий процес відбувається багато раз впродовж кількох десятиріч. Тому процес ґрунтоутворення завжди порушується, і утворення типових ґрунтів (педолітів включно) є практично неможливим в середовищі берегової зони морів.