Саядян Г. Я., Ґеворґян А. А. Мегаліти Харташена: просторова організація та можливі оборонні функції мегалітичного комплексу у Північно-Західній Вірменії

Ukr. geogr. z. 2026 (2), 78-87
Date of approval for printing: 

23.07.2026

Мова публікації: 
Ukrainian
Повний текст: 
Автори: 
Саядян Г. Я.1 
Ґеворґян А. А.2, 3 

1 Міністерство оборони Республіки Вірменія, Єреван
2 Єреванський державний університет, Єреван
3 Національний університет архітектури та будівництва Вірменії, Єреван
 
 
Стаття опублікована на умовах відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND
Резюме: 

Стаття присвячена структурному і функціональному аналізу «Кам’яного ряду» — мегалітичного комплексу, розташованого поблизу с. Харташен у Ширакській області Вірменії. Мета дослідження — визначити структурні особливості та можливі функції пам’ятки, порівнявши їх із подібними мегалітичними спорудами в Європі, зокрема Скандинавії. Польові дослідження і вимірювання показали, що комплекс складається з приблизно 700 базальтових менгірів, розташованих у три симетричні ряди, що простягаються на відстань близько 400 метрів. Ряди каменів мають чітку геометричну організацію, середня відстань між менгірами становить 120–160 см, а в деяких випадках спостерігається помітний нахил у бік підніжжя пагорба. Ця споруда є унікальною не лише для Вірменії, а й для світової мегалітичної спадщини, оскільки практично не зафіксовано подібних споруд із трирядним розташуванням. Порівняльний аналіз із Карнаком (Франція) та каменями Алеса (Швеція) показує, що комплекс Харташен має унікальну організацію, що не обмежується лише ритуальним чи культовим значенням. Розташування каменів, їхнє топографічне положення та структурна логіка свідчать про те, що комплекс міг також виконувати оборонну або територіальну функцію, слугуючи природним бар’єром або кордоном. Ця точка зору перегукується зі структурою сучасних військово-­інженерних систем, зокрема штучних бар’єрів, таких як «зуби дракона». У статті робиться висновок, що мегалітичний комплекс Харташен, ймовірно, є багатошаровим пам’ятником, що поєднує як ритуальні, так і оборонні функції. Також зазначається, що ця споруда може бути прототипом раннього інженерного мислення та просторової організації — це припущення потребує підтвердження шляхом подальших розкопок, радіовуглецевого датування, геофізичного сканування та 3D-моделювання. Мегалітичний комплекс Харташен, завдяки своїй унікальній структурі та можливій багатофункціональності, має виняткове значення не лише в контексті розвитку вірменської, а й світової мегалітології. 

Ключові слова: 
мегалітичні споруди, Харташен, кам’яний ряд, оборонна система, «зуби дракона», неоліт, бронзова доба
Сторінки: 
078-087
Література: 
1. Scarre, C. (2002). Monuments and Landscape in Atlantic Europe: Perception and Society during the Neolithic and Early Bronze Age. Routledge. 292 p.
2. Parkinson, W. A., & Duffy, P. R. (2007). Fortifications and Enclosures in European Prehistory: A Cross-Cultural Perspective. Journal of Archaeological Research, 15, 97–141. DOI: https://doi.org/10.1007/s10814-007-9010-2
3. Renfrew, C. (2008). Prehistory: The Making of the Human Mind. Modern Library. 288 p.
4. Patton, M. (1993). Statements in Stone: Monuments and Society in Neolithic Brittany. Routledge. 232 p.
5. Bradley, R. (2007). The Prehistory of Britain and Ireland. Cambridge University Press. 336 p.
6. Blanchard, A., Guyodo, J-N., Paulsson, B. S., & Montassier, F. (2025). Le Plasker in Plouharnel (fifth millennium cal BC): a newly discovered section of the megalithic complex of Carnac. Antiquity, 99(406), 915–934. DOI: https://doi.org/10.15184/aqy.2025.10123
7. Cassen, S., Boujot, C., Grimaud, V., Chaigneau, C., Obeltz, C., et al. (2021). Carnac. Récit pour un imagier (Lithogénies 2). Nantes: Laboratoire de Recherche Archéologie et Architectures.
8. Brittany Tourism. (n. d.). Carnac alignments. URL: https://shorturl.at/c4Na0 (Accessed: October 10, 2025).
9. Mörner, N.-A. (2015). Ales Stones in SE Sweden: A solar calendar from the Late Bronze Age. Journal of Archaeological Science: Reports, 2, 437–448. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jasrep.2015.04.002 
10. Sayadyan, H. Ya. (2023). Military geography and geographical factor in the Russian war in Ukraine. Ukrainian Geographical Journal, 2023(3), 63–69.  [In Ukrainian]. [Саядян А. Я. Військова географія та географічний фактор у російсько-українській війні. Укр. геогр. журн. 2023. № 3. С. 63–69.] DOI: https://doi.org/10.15407/ugz2023.03.063
11. Sayadyan, H., & Gevorgyan, A. (2020). Military geography in the context of geographic determinism. Wisdom, 16(3), 136–141. DOI: https://doi.org/10.24234/wisdom.v16i3.384
12. Sayadyan, H., & Gevorgyan, A. (2023). A geographic and urban planning view of military administrative divisions. Multidisciplinary Reviews, 6(3), e2023022. DOI: https://doi.org/10.31893/multirev.2023022
13. Avetisyan, H., Gnuni, A., Bobokhyan, A., Sargsyan, G., & Mkrtchyan, L. (2023). The Development of Defensive Systems in Armenia in the Bronze and Iron Ages. History and Culture, 19(1), 176–191. DOI: https://doi.org/10.46991/hc.2023.19.1.176
14. Turskyy, O., & Semenov, M. (2024). Engineering Support for Combat Operations. Kyiv: Kyiv Institute of the National Guard of Ukraine.  [In Ukrainian]. [Турський О. Ю., Семенов М. В., Інженерне забезпечення бою : навч. посіб., Київ: КІ НГУ, 2024. 256 с.] URL: https://kingu.edu.ua/wp-content/uploads/2024/09/Інженерне-забезпечення-бою.pdf
15. Ambrose, S. E. (1998). The Victors: Eisenhower and his Boys — The Men of World War II. New York: Simon & Schuster. 384 p.
DOI: 
https://doi.org/10.15407/ugz2026.02.078